Голова районної ради
Науменко Юрій Михайлович

Для власників та користувачів землі. Обчислення та сплата плати за землю

Обчислення та сплата плати за землю

Нещодавно Державною фіскальною службою України було проведено «гарячу» телефонну лінію на тему «Обчислення та сплата плати за землю». На запитання платників відповідала заступник начальника управління-начальник відділу плати за землю з юридичних осіб та місцевіх податків і зборів Управління місцевих податків і зборів, плати за землю Департаменту оподаткування юридичних осіб Інна Литвин.

Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.

Платник єдиного податку надає в оренду приміщення

1. Підприємство — платник єдиного податку за умовами договору надає в оренду приміщення (без земельної ділянки). Чи повинно підприємство в цьому випадку сплачувати земельний податок?

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) платників єдиного податку звільнено від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно зі ст. 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки договором не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 Цивільного кодексу).

У разі здійснення юридичними особами підприємницької діяльності шляхом передачі в оренду будівель (споруд, їх частин) у статутах даних юридичних осіб зазначається, що це є одним з видів або єдиним видом їх діяльності. Отже, саме будівлі (споруди, їх частини) використовуються для здійснення господарської діяльності.

Якщо земельні ділянки, на яких розташовано передані в оренду будівлі (споруди, їх частини), не використовуються для здійснення підприємницької діяльності, при укладенні договорів оренди має зазначатися плата за користування земельними ділянками.

Таким чином, юридичні особи — платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах за ставками, визначеними Податковим кодексом. У разі надання в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, яку передано в оренду.

 Розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки комунальної власності

2. За договором оренди земельної ділянки комунальної власності встановлено орендну плату у розмірі, нижчому за встановлений Податковим кодексом. Яка сума підлягає сплаті до бюджету?

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою ніж 3% нормативної грошової оцінки;

не може перевищувати:

для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об’єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), — 3% нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та які надано для будівництва та/або експлуатації аеродромів, — чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу;

для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12% нормативної грошової оцінки.

Якщо розмір орендної плати,зазначений у договорі оренди земельної ділянки державної та/або комунальної власності, є нижчим від встановленого п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу, орендарю слід звернутися до відповідного органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, з яким укладено договір оренди землі, щодо приведення його у відповідність.

 Перехід права власності на будівлю

3. З якого періоду виникають зобов’язання з плати за землю при переході права власності на будівлю?

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — Земельний кодекс) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, особа, яка придбала будівлю, відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Водночас, оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу), а орендної плати — договір оренди земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 цього Кодексу), власнику будівлі, споруди (їх частин) необхідно оформити та зареєструвати ще й право користування земельною ділянкою.

 Земельні ділянки, розташовані у зоні проведення АТО

4. Чи звільняються від сплати земельного податку власники земельних ділянок, розташованих у зоні проведення АТО?

Статтею 6 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що під час проведення АТО суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Тобто цим Законом передбачено звільнення від сплати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у користуванні суб’єктів господарювання на праві постійного користування або оренди.

Водночас обласні, міські, селищні та сільські ради на підставі п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу можуть встановлювати пільги щодо сплати земельного податку, який справляється на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Також суб’єкти господарювання можуть скористатися правом на розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Крім того, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), може бути списаний як безнадійний відповідно до ст. 101 Податкового кодексу.

 Заповнення додатка 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» до декларації з плати за землю

5. Яким чином заповнюються графи 8, 9 додатка 1 до декларації з плати за землю?

По-перше, слід нагадати, що форма податкової декларації з плати за землю (земельний податокта/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі — декларація), затверд­жена наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1015, використовується платниками до 01.01.2015 р., а починаючи з 01.01.2015 р. запровад­жується форма декларації, затверджена наказом Міндоходів України від 30.12.2013 р. № 865.

До декларації додається додаток 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» (далі — додаток 1), який є невід’ємною її частиною.

Графа 8 «Нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки з коефіцієнтом індексації» заповнюється на підставі довідки (витягу) з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки,що видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У цій графі зазначається цифра с двома знаками після коми (нормативна оцінка 1 м2).

У графі 9 «Площа земельної ділянки» зазначається площа земельної ділянки з документа, який підтверд­жує право на землекористування.

Якщо у платника плати за землю протягом року припиняється право власності (користування) земельною ділянкою і наслідком припинення прав є відсутність об’єкта оподаткування, то платник подає до контролюючого органу уточнюючу декларацію з виправленими показниками разом з додатком 1. У зв’язку з відсутністю відомостей про об’єкти оподаткування рядки додатка 1 прокреслюються.

 Розрахунок земельного податку у разі відсутності документів на землю

6. Як розрахувати суму земельного податку, якщо документи на землю відсутні (перебувають на оформленні)?

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Ставки земельного податку встановлено розділом ХІІI Податкового кодексу.

Управління у сфері оцінки земель і земельних ділянок відповідно до норм п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тому суб’єкту господарювання потрібно звернутися за інформацією щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки до територіального органу Держземагентства України за місцезнаходженням земельної ділянки.

 Реєстрація права власності на земельну ділянку

7. Протягом якого часу необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку після її реєстрації у державному земельному кадастрі?

Згідно з частиною 10 ст. 24 Закону України від 07.07.2011 р. № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» речовое право на земельну ділянку необхідно зареєструвати протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

У разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не буде зареєстровано з вини заявника, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

 Оподаткування земельної ділянки, зайнятої паркінгом під багатоповерховим жилим будинком

8. На балансі житлово-будівельного кооперативу є багатоповерховий жилий будинок із розташованим під ним паркінгом. Документи на земельну ділянку не оформлено. Земельний податок за житловий фонд сплачується у розмірі 3% суми земельного податку. За якою ставкою слід оподатковувати площу, зайняту паркінгом під багатоповерховим жилим будинком?

Пунктом 286.1 ст. 286 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

З метою дотримання вимог законодавства і для правильного оподаткування земельної ділянки суб’єкту господарювання необхідно звернутися до територіальних органів Держземагентства України за місцезнаход­женням земельних ділянок і отримати інформацію про категорію земельної ділянки, її площу та нормативно-грошову оцінку. Ставки земельного податку для різних категорій земельних ділянок встановлено розділом XIII Податкового кодексу.

Зокрема, згідно з п. 276.1 ст. 276 цього Кодексу податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними товариствами, індивідуальними гаражами, справляється у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

З огляду на те, що використання землі в Україні є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, суб’єкт господарювання, якому в установленому законодавством порядку надано земельну ділянку, що фактично використовується за цільовим призначенням, але правовстановлюючі документи на неї відсутні, має застосовувати ставку земельного податку, визначену розділом ХІІI Податкового кодексу.

Використання земельної ділянки до поновлення дії договору оренди

9. Суб’єкт господарювання за рішенням міської ради отримав в оренду земельну ділянку під придбаним за договором купівлі-продажу об’єктом нерухомості. Після закінчення дії договору оренди земельної ділянки рішенням міської ради було поновлено зазначений договір, але додаткову угоду із суб’єктом господарювання не було укладено та зареєстровано. Як оподатковується земельна ділянка, яку продовжує використовувати суб’єкт господарювання, у цьому випадку?

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 31 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі — Закон № 161) договір оренди землі припиняється, зокрема,  в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, визначених у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 Закону № 161).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша ст. 34 цього Закону).

Тобто акт приймання-передачі є документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі.

У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачено договором.

Отже, якщо після закінчення строку дії договору оренди платник не передав земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі, продовжує нею користуватися та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання такої ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник має сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі.

Водночас орендарю необхідно звернутися до відповідного органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, з яким укладено договір оренди землі, та оформити і зареєструвати право користування земельною ділянкою.

 Визначення платника земельного податку у разі укладання договору суборенди

10. Хто має сплачувати земельний податок у разі, якщо орендар — фізична особа, який має в користуванні за договорами оренди земельні ділянки, передав такі земельні ділянки за належним чином зареєстрованими договорами в суборенду юридичній особі?

Платниками податку відповідно до норм ст. 269 Податкового кодексу є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 93 вищезазначеного Кодексу встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Законом № 161.

Цим Законом визначено, що об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, а орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендована земельна ділянка чи її частина може передаватись орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації і його умови повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки та не супе­речити йому.

Відповідно до ст. 21 Закону № 161 орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).

Тобто орендар земельної ділянки сплачує орендодавцю орендну плату відповідно до договору оренди (суборенди), а власник земельної ділянки подає податкову декларацію відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки та сплачує земельний податок до бюджету.

 Подання звітності за декілька податкових періодів з порушенням термінів

11. Підприємство не звітувало до контролюючих органів з плати за землю за 2013 р. та 2014 р. Якщо підприємство одночасно подасть декларації з плати за землю з порушенням термінів їх подання за ці податкові періоди, в якому розмірі буде застосовано штрафні санкції?

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Податковим кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді чи ні (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 цього Кодексу).

Статтею 120 Податкового кодексу встановлено санкції за неподання або несвоєчасне подання платником податків чи іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків). Так, неподання або несвоєчасне подання податкової декларації тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 цього Кодексу).

Тобто повторним порушенням, за яке передбачено штраф у розмірі 1020 грн. згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу, буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів — для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

Стаття 120 зазначеного Кодексу не прив’язує термін «календарний рік» до можливості застосування повторного штрафу, і для визначення повторності правопорушення відлік 365 днів (для високосного року — 366 днів) починається з дати винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення (наказ ДПС України від 06.07.2012 р. № 592 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України»).

Отже, за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю до платника податку застосовуються санкції, передбачені ст. 120 Податкового кодексу, зокрема в цій ситуації до нього буде застосовано штрафні санкції у розмірі 1190 грн. (1020 грн. + 170 грн.).

Повернутись