Голова районної ради
Науменко Юрій Михайлович

ПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗЕМЛЯКОМ, СПРАВЖНІМ ПАТРІОТОМ, ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ

Справжній патріотизм – це не високі слова, не емоційний прояв  гніву до агресора та гарні промови про любов до України, а відповідальна професійна праця кожного на своєму місці. Тільки вона може наблизити нашу перемогу над  ворогом. Підтвердженням цього є життєвий шлях нашого земляка Сергія Михайловича Бичкова.

Народився він 04 вересня 1972 року у селі Росоша Липовецького району . Серед трьох синів, яких народила Раїса Олександрівна, був молодшим - мізинчиком. Середню освіту здобув у Росошанській середній школі. З дитинства мріяв бути військовим і, коли подорослішав, поїхав навчатись на кадрового військового, Завдяки своїй цілеспрямованості та підтримці старшого брата, вступив до Вольського вищого загальновійськового командного училища тилу. По його закінченні служив у Збройних Силах .

Одружився, спільно з дружиною виховував доньку. У першу хвилю мобілізації, 18 березня 2014 року, був призваний на службу за контрактом та призначений старшим офіцером відділення офіцерів запасу і кадрів, згодом - на посаду заступника військового командира-начальника мобілізаційного відділення . Зовсім мало попрацював на посаді військового комісара Липовецько-Погребищенського об'єднаного районного військового комісаріату, бо в серпні 2014 року, після Іловайських подій, попросився на передову... Відповідно до наказу Міністра оборони був переведений у 28 бригаду в/ч А0666.

Скільки болю і випробувань може витримати звичайне людське серце до цього часу ніким не вивчено. 6 березня його серце зупинилось, не винесло того болю, який накопичувався всі ці роки боротьби за єдність та цілісність України. Сергія Михайловича не стало серед нас. В четвер, 200-м вантажем його доправили побратими на рідну Липовеччину. На межі двох районів його зустрічали керівники - голова ради Юрій Науменко , перший  заступник голови райдержадміністрації Ольга Дмитрів, голова районної Спілки учасників бойових дій в АТО Юрій Яремчук із побратимами.

Липовчани стояли на колінах, коли в"їхав у місто кортеж автомобілів під синьо-жовтими прапорами...

У вересні Сергію Бичкову виповнилося б лише 47 років...

А 8 березня його рідне село Росоша проводжало свого захисника в останню путь. Цього дня він вже не дарував квітів дівчатам, а дівчата несли квіти йому...Весь довгий шлях від домівки і до останнього пристанища був  встелений ними...

- Це велика втрата для рідних та близьких Сергія, для усієї нашої громади, – зазначив голова Росошанської ОТГ Володимир Сличук.  У свій час, коли голова, теж військовий за фахом, працював викладачем Вольського вищого загальновійськового командного училища тилу, він  навчав його військовій справі .

На  траурному мітингу  виступила перший заступник голови райдержадміністрації Ольга Дмитрів. У минулому році у складі волонтерів напередодні Дня Захисника України вона побувала в зоні АТО із допомогою для наших земляків.  На жаль, із Сергієм не довелось зустрітися, він був на завданні.

- Ми у боргу перед Тобою за те, що Ти взяв на себе цей тягар - захищати інших, захищати землю, захищати країну! П‘ять років перебувати у війні - це занадто багато для людського серця, зазначила вона. Герої не вмирають! Світла тобі пам‘ять, Сергію Михайловичу.

Представник із військової частини в якій служив Сергій Бичков, зовсім молодий хлопчина із надзвичайною теплотою розповідав про свого командира, який був справжнім офіцером, гарно ставився до підлеглих, опікувався ними, був для них турботливим і справедливим. Його людяність і теплоту  вояки ніколи не забудуть.

Чимало людей прийшли попрощатися із земляком  у цей день, і не лише з його рідного села, а й з Липовця, Війтовець, Скитки, Нападівки, Трощі, Зозова... серед них учасники АТО, волонтери, представники влади району та районного військомату. Всю дорогу, від дому і до цвинтара, несли його побратими із районної спілки учасників АТО на руках... Із сумом, із болем  і  відчуттям вини, що не вберегли.

Вершили відспівування воїна священики православної церкви України. Очолив похорон благочестивий Липовецького району протоієрей  Петро Ковальчук, йому співслужили протоієреї Андрій Граничний, Роман Гудзь, Степан Шевчук, ієреї Василь Загорянський та Роман Михайлович. Похоронну процесію супроводжував військовий оркестр, який на кладовищі виконав Гімн України.

Як остання шана захиснику, пролунав військовий салют.

Повернутись