Голова районної ради
Науменко Юрій Михайлович

Враження молодої українки від робочого візиту до Польщі

Наша колега, головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення діяльності районної ради, Ольга Собко нещодавно побувала у Польщі у складі української молодіжної делегації представників Клубів громадського діалогу. Ось її приємні враження про країну та її мешканців.

Польський досвід: кілька вражень і одна загадка

З 13 по 18 червня у м. Щецин (Польща) відбулися навчання для 21 представника Клубів громадського діалогу з невеликих містечок 8 областей України: Вінницької, Херсонської, Миколаївської, Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Кіровоградської, Черкаської.

Проект, в рамках якого відбулася поїздка, має назву „Суспільна підтримка реформи самоврядування в Україні. Українська мережа клубів громадського діалогу” і виконується Щецинським навчальним центром Фундації розвитку місцевої демократії (Польща) у співпраці з МГО „Інститут демократії імені Пилипа Орлика” (Україна). Хочу зазначити, що навесні цього року, у Липовці, завдяки ініціативі громадської діячки Олесі Шиманської теж розпочав свою роботу Клуб громадського діалогу, активним учасником якого я є.

Метою візиту до міста Щецин було знайомство з польським досвідом активізації громадськості, використання її креативного потенціалу, співпраці неурядових організацій з органами влади та місцевого самоврядування у вирішенні конкретних проблем, системою підтримки розвитку громадських ініціатив та неурядових організацій.

«Коли у поляків були складні часи, нам допомагали люди з різних країн – сьогодні настав час повернути борги. І є люди, які хотіли б змінити свою країну. Це українці. Це не наша країна і ми розуміємо, що це складно і не беремо на себе такої відповідальності. Але якщо когось цікавить наш досвід, наші досягнення і помилки, те, що ми зробили і що нам не вдалося, то ми готові все показати, поділитися, допомогти і застерегти. Маю сказати, що це можливо, це реально, це можна зробити. Це потребує часу, але ці зміни реальні», - так розпочав свою промову Кшиштоф Становські, голова Фундації міжнародної солідарності, один з ініціаторів проекту. Розмову він вів гарною українською, зазначивши, що це не материнська мова, але мова його друзів і найближчих сусідів, тому для нього важливо розуміти і розмовляти українською.

Треба віддати належне організаторам – візит до Щецина був спланований ідеально. Розпочали ми його із зустрічі з Ольгердом Геблевічем, Маршалком Західнопоморського воєводства (як у нас голова обласної ради). Маршалок не приховував, що і його, як керівника критикують, що і їхня система не ідеальна, однак побачені результати говорили самі за себе.

На зустрічі з Кшиштофом Соскою, заступником Президента міста Щецин, вдалося поговорити більше про проблеми міста і громадську активність."Реформа місцевого самоврядування, проведена в Польщі після 1989 року була найважливішою з усіх реформ. І так вважає більшість поляків. Бо тоді відбувалася реальна децентралізація. Так, коли немає на кого перекласти відповідальність, це непросто. Але завдяки реформі ми тепер маємо реальний результат: якісні дороги, відмінну інфраструктуру, а наші міста мають можливість розвиватися",- стверджує Кшиштоф Соска.

Бюджет Щецина на рік, міста з населенням понад 400 тисяч, - 500 млн. євро. Всі делеговані державою повноваження повністю фінансуються з державного бюджету.

У Інституті Національної пам’яті для учасників проекту було організовано зустріч з колишніми членами Громадського Погоджувального Комітету Щецинського регіону, фактично з людьми, які свого часу впроваджували реформи на місцевому рівні, здійснювали місцеву політику, формували нові свідомість та ідеї. Зустріч вражала щирістю виступаючих, було помітно, що люди жили і живуть ідеєю зробити життя в країні кращим, якіснішим і передати наступним поколінням успішну країну. Ці люди здійснили свій внесок в історію своєї країни, але жоден з них не став олігархом. Слухаючи їх, розуміла, що зміни мають відбутися в свідомості кожного із нас і, коли таких людей стане більшість, є шанс на життя в стабільній, успішній, незалежній Україні.

У Щецині активно діють понад 1000 громадських організацій, створено Бюро неурядових організацій, яке є структурним підрозділом виконкому міста. Із міського бюджету на Бюро виділяються кошти, щоб забезпечувати постійний розвиток громадянського суспільства.

Під час візиту відбулося багато знайомств з людьми активними і небайдужими, одним із таких є Домінік Гурські. Певний час тому у його родині трапилося велике горе, захворіла на лейкемію єдина донька. Зіштовхнувшись з багатьма проблемами у державних лікарнях, відсутністю необхідної підтримки, сім’я Домініка зрозуміла, що потрібен інший, принципово новий підхід до таких хворих і їхнього лікування. Так за їхньої ініціативи та безпосередньої участі виникло об’єднання батьків дітей хворих на лейкемію та онкологічні захворювання. Об’єднання фінансується і підтримується громадським сектором та за рахунок субвенцій від держави. Варто сказати, що донька Домініка сьогодні абсолютно здорова, але сім’я не полишає справу і допомагає родинам, що потрапили у біду, лікуватися і видужувати.

Відкриттям для мене стало, що Щецин – це не тільки велике портове місто. А це ще й велосипедне місто, де добре розвинена вело інфраструктура: для велолюбителя тут всі умови, і велодоріжки, і велостоянки, і велосипеди на прокат. Біля урядових будівель більше велосипедів, ніж авто. Один із найактивніших організаторів нашого навчального проекту, директор Навчального центру FRDL Пшемислав Фенрих містом пересувається лише на велосипеді.

Українська делегація також взяла участь у обговореннях на польському радіо та телебаченні, у «Центрі Діалогу Переломи» відбулася дискусія «Українці, поляки – що ми зробили, що робимо з нашою незалежністю?». Усі заходи польські друзі приурочили до святкування 25-річчя Незалежності України. Це було і зворушливо, і повчально.

На питання, що ж нам все-таки варто робити, аби бути і справді незалежними, самодостатніми і багатими, почула: «Почніть з декомунізації, децентралізації, демонополізації і деолігархізації. Нам це допомогло».

Однозначно: сорочка шита на іншого-не буде на нас ідеальною. Але нам дають інструменти для пошиття свого, автентичного.

«Мені хочеться, щоб кожен поляк мав гарного друга-українця, а кожен з українців так само щиро дружив з поляком. В умовах стабільного розвитку держав дружні стосунки між сусідами – це прекрасно, але в умовах кризи і дестабілізації такі стосунки є безцінними», - такі слова від Кшиштофа Становські, голови Фундації міжнародної солідарності почула на завершення зустрічі і переконалася у їхньому щирому прагненні допомогти, аби поруч мати стабільного та багатого сусіда, друга.

Наостанок отримала від пана Становські загадку: «З ким сучасні польські школярі асоціюють українця?».

«Зі збирачем полуниці», – скрушно відповіла я.

- З заробітчанином-будівельником, - спробувала вгадати колега.

Відповідь для мене виявилась несподіваною.

Виявляється, більшість поляків шкільного віку асоціюють українця з вчителем англійської мови. Яким же було моє здивування, коли на другий день ці слова підтвердилися. У музеї зустрілася з колежанкою, з якою разом колись закінчували університет. Вже рік вона викладає англійську мову у Польщі як волонтер.

Але жити мріє в незалежній і багатій Україні.

Ольга Собко.

Щецин-Липовець

Повернутись