Голова районної ради
Науменко Юрій Михайлович

Знаменна дата -- день визволення

Зоря визволення від фашизму під час другої світової війни зійшла над Вінниччиною у грудні 1943 року...  Тоді від німецько-фашистських загарбників було звільнено близько 50-и населених пунктів Вінницької області: райцентри Козятин і Погребище, 17 сіл Козятинського району, 24 села - Погребищенського, 2 села - Плисківського, ряд залізничних станцій. 


Сильні резерви з'явились у цей час у напрямку населених пунктів Погребище, Липовець, де тривав наступ 17-го гвардійського і 21-го стрілецького корпусів. 2 січня на південь від Погребища були взяті полонені з 17-ї танкової дивізії. Через кілька днів там же виявилася 6-а танкова і 101-а гірсько-стрілецька дивізії. Усі вони прибули з пониззя Дніпра. Тоді ж було зафіксовано зосередження понад 120 ворожих танків в районі Плискова, Люлинець, а в районі станції Оратів - ще 80, котрі рухалися на північ. Дуже впертий опір 1-й танковій та 38-й арміям, які наступали в парі, зокрема дивізіям 74-го стрілецького корпусу генерал-лейтенанта Ф. Ю. Шевардіна, що рухався на правому фланзі 38-ї армії, ворог виявив на рубежі Жежелів - Комсомольське - Турбів. Досить сказати, що визволений напередодні райцентр Комсомольське після неодноразових сильних контратак знову перейшов у руки гітлерівців. Проте того ж дня від німецько-фашистських окупантів були звільнені 9 населених пунктів Вінниччини: села Германівка, Миколаївка, Широка Гребля Самгородоцького, Григорівка, Мончин, Сопин - Погребищенського, Скала - Плисківського, Старий Животів, Якимівка - Оратівського районів.

Певну загрозу наступаючим військам приховував можливий зустрічний удар гітлерівців з районів Бердичева і Білої Церкви, який у разі здійснення від¬різав і оточував би частини 18-ї та 1-ї танкової армій, на що особливо сподівався Е. Манштейн. Однак завдяки рішучим заходам командування 1-го Українського фронту потенційну небезпеку було ліквідовано. 4 січня противник втратив Білу Церкву, 5 січня Бердичів. У центрі ж, особливо на лівому фланзі, ворог чинив слабший опір, спішно відходив у бік Вінниці й на південь. 3-4 січня 1944 р. вітало своїх визволителів населення райцентрів Плисків та Оратів, сіл Будьонівка, Довжок, Андрушівка, Вербівка, Кожанка, Бартошівка, Паріївка, Чернявка Плисківського, Велика Ростівка, Медівка, Новий Животів, Сологубівка, Бугаївка, Мала Ростівка - Оратівського, с. Брицьке Липовецького районів. У наступні два місяці від гітлерівських загарбників були звільнені ще 23 населених пункти: села Вахнівка, Зозів, Зозівка, Ясенки, Гайсин, Нападівка, Попівка, Росоша, Скитка Липовецького району, Богданівка, Люлинці, Очеретня, Очитків - Плисківського, Чагів, Животівка, Заруддя, Клюки, Лопатинка, Оратівка, Осична, Юшківці - Оратівського, Бабин, Яблуновиця - Іллінецького. 7 січня, ламаючи опір ворога, що посилювався, 1- а танкова та 38-а армії були вже за 15 - 20 кіломе¬трів від Вінниці. Оскільки оборона ворога на підступах до неї виявилась особливо міцною, удар спрямовувався далі на південь в обхід міста. Того дня гітлерівців вдруге було вибито з Комсомольського. Стяг перемоги замайорів над райцентром Липовець,  від німецько-фашистських окупантів було звільнено села Березівка та Іванька Липовецького, Варварівка, Джупинівка, Павлівка, Уланівка - Іллінецького, Рожична - Оратівського, Бондурівка - Немирівського, Сорочин, Розсоха - Вороновицького районів...


13 березня увійшло в історію нашого району, як знаменна дата, адже в цей день в далекому 1944 році наш район було визволено від німецько-фашистських загарбників. З нагоди цієї дати у м. Липовець відбулось покладання квітів до Меморіалу Слави та Пам`ятного знака Героям Небесної Сотні й загиблим в АТО землякам. 

Повернутись